1. |
Like the morning moon,
02:04
|
|||
|
Як ранковий місяць,
на сірому у серпанку небесному полотні,
зяє діра в моїх грудях,
прірва між палаючим так і льодяним ні.
На її місці була яскрава мішень,
в яку не влучила жодна стріла.
Червоне і чорне, чорне й червоне,
два кольори колись на мене нанесла ігла.
Цноти болюча втрата,
без жодного синця, без крові на руках.
Спогадом закарбувались
твій стогін, твій біль, твій сон, твій прах.
|
||||
2. |
||||
|
Холодна, безжалісна була моя любов.
Здобута, але не забута,
Багряна бурхлива, як річка, гірська кров
Несе по венах отруту.
Дивлюсь на застиглу в бурштині сльозу,
Не першу й не останню.
Байдуже навмисно її загублю, не збережу,
Я більше тебе не люблю.
Закритись, забутись, зникнути назавжди,
Не допоможе той яд.
Прожити життя, біль з собою пронести,
Може я цьому рад?
|
||||
3. |
And since we parted,
03:12
|
|||
|
І відколи ми розлучилися,
Я не знав жалю,
Не відчував співчуття я.
День проживав у пустоту.
Час я вбити намагався,
Але бився він теж.
Мене забирав по крихтах,
Зникав, розливався без меж.
Негативом ставав я,
Перевертнем у ночі,
Тінню о південь,
Відколи розлучилися ми.
|
||||
4. |
||||
|
Мені нічого так не не подобається
І ніщо не не люблю я так.
Не треба, не буду, не хочеться,
Ніколи, ніколи, ніяк.
Дивлюся в обличчя, бачу чорну діру,
Її гравітація тягне.
Засмоктує в себе, у пройму несе,
Мені там буде спокійно.
Ця мить нескінчена, але промине,
Пройде повз мене поряд.
Залишусь стояти, дурнем сумним,
Чекаючи на той погляд.
|
||||
5. |
||||
|
Як проблискове світло дня.
Як перше полум’я з вугля,
Я спалахну в останній раз.
З кісток залишиться каркас.
Світанок, ну давай вже швидше!
Гаряче біле сяйво на обличчі.
І тяжко дуже на душі,
Адже зникаю назавжди.
Цей ранок, як мале життя,
Де відшукати співчуття?
До того, хто його не жив,
А смерть обіймами зустрів.
|
||||
Venona Records Ukraine
Keeping secrets since 2016
All proceeds will be donated to Ukraine
If you like Nekura EP, you may also like:
Welcome to Poetry 201
by The Nietzsche
supported by 10 fans who also own “Nekura EP”
This is how you do tolerable cleans in your *core songs. So many *core bands could take cues from The Nietzsche on this, and on making better, more interesting music in general, really. Fantastic shit.
go to album
Crashing female-fronted hardcore perfect for afternoon slump revival.
go to album
Toronto band Respire deliver a post-hardcore tour de force on the largest scale possible, orchestrally rich and incessantly uncompromising.
go to album
More anthemic, post-metal-inspired screamo from the Virginia heavyweights.
go to album
supported by 8 fans who also own “Nekura EP”
go to album
